Соняшник - 2017

Ми дуже любимо грати у Всеукраїнську українознавчу гру "Соняшник". Дивіться, як все було 03 березня 2017 року

 

Прощення – єдине випробування,
Яке гідне наших сил,
Обнімімося друзі та недруги,
Й на Вкраїні запанує мир!

Лауреат Шевченківської премії — 2017, поет і видавець Іван Малкович розповів про те, що потрібно зробити Україні, щоб отримати Нобелівську премію з літератури

Єднаймо душі словом Кобзаря

21 лютого 2017 року шкільну родину Берестовецької ЗОШ І-ІІІ ступенів єднало мудре слово Великого Кобзаря. У Міжнародний день рідної мови в актовій залі лунали вічні поезії Т.Шевченка у виконанні учнів 1-11 класів.

16 учасників конкурсу  читців-декламаторів поезій Т.Шевченка «Єднаймо душі словом Кобзаря» силою та щирістю позитивних емоцій зворушили серця присутніх.

Пісенні мелодії вдало перепліталися з поезією «Думи мої, думи мої» у виконанні Наулік І. ( 4кл.), своєрідним театральним дійством захопила глядачів Луга Х. (10 кл.), створивши загадковий образ русалки.

Прекрасні пейзажні картини виникали в уяві слухачів завдяки цікавому виконанню поезій «Вітер з гаєм розмовляє» ( Таргоній О., 4 кл.), «Зоре моя вечірняя» ( Мартищук Д., 1 кл.), «Світає» ( Клесовець Д., 2 кл. та Жук В., 1 кл.).

  Тривога та біль за рідний край звучали в поезіях «Розрита могила» у виконанні Мосійчук М. (10 кл.), «Село» – Новак Х. (3 кл.), «Минають дні, минають ночі» – Шевчук О. (10 кл.), «Доля» – Мосійчук П. (9 кл.), «Сестрі»  – Панчук А. (7 кл.), «Мені однаково» – Безнюк І. (8 кл.), «І золотої й дорогої» – Таргоній В. (3 кл.), уривку з поеми «Гайдамаки»  –  Дусєва І. (9 кл.).

Переможцями конкурсу стали Наулік І. – молодша вікова категорія та Луга  Х.  – старша вікова категорія.

Віримо, що вихованців Берестовецької школи ніколи не   осквернять рідної мови та стоятимуть  на сторожі Шевченкового слова.

Вітаю переможців ІІ етапу Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика

 Безнюк Інну, ученицю 8 класу - І місце.

                               Мосійчук Мар’яну, ученицю 10 класу - ІІ місце.

Дорогі учні, у житті ви складатимете багато іспитів. Хтось чекатиме на допомогу, а хтось сміливо торуватиме свій шлях. Що краще? Відповідь на це запитання дасть притча.

Урок метелика

Одного разу в коконі з’явилася маленька щілина. Перехожий, який випадково проходив повз, довго стояв і спостерігав, як через цю маленьку щілину намагається вибратися метелик …

Минуло багато часу, метелик ніби залишив свої зусилля, а щілина залишалася такою ж маленькою. Здавалося, метелик зробив усе що міг, і що ні на що інше в нього не було більше сил..

Тоді перехожий вирішив допомогти метелику, він узяв складаний ножик і розрізав кокон. Метелик негайно вибрався. Але його тільце було слабким і немічним, його крила були прозорими і ледь рухалися.

Чоловік продовжував спостерігати, думаючи, що ось-ось крила метелика розправляться і зміцніють і він полетить. Але такого не сталося!

Залишок життя метелик волочив по землі своє слабке тільце, свої нерозправлені крила. Він так і не зміг полетіти…

А все тому, що чоловік, бажаючи йому допомогти, не розумів того, що зусилля для виходу через вузьку щілину кокона, необхідні метелику, щоб рідина з тіла перейшла в крила і щоб метелик зміг літати. Життя змушувало метелика з труднощами залишати цю оболонку, щоб він міг рости і розвиватися.

Іноді саме зусилля необхідні нам у житті. Якби ми могли  жити, не зустрічаючись з труднощами, ми були б обділені. Ми не змогли б бути такими сильними, як зараз. Ми ніколи не змогли б літати.

Я просив сил … А життя дало мені труднощі, щоб зробити мене сильним.

Я просив мудрості … А життя дало мені проблеми для вирішення.

Я просив багатства … А життя дало мені мозок і м’язи, щоб я міг працювати.

Я просив можливість літати … А життя дало мені перешкоди, щоб я їх долав.

Я просив любові … А життя дало мені людей, яким я міг допомагати в їх проблемах.

Я просив благ … А життя дало мені можливості.

Я нічого не отримав з того, про що просив. Але я отримав все, що мені було потрібно.

Бути українцем модно!

Вітаю шанувальників рідного слова з Днем української писемності та мови. Пропоную творчі роботи моїх десятикласників.

            Моя мова

Мов крапелька роси – тендітна і чудова –

Моя кохана українська мова!

Її матусенька навчала,

Щоб рідний край ніде не забувала.

В обіймах мови я сміюся й плачу,

Молюсь, творю, кохаю.

З її глибин цілющих і безкраїх

На кожен день наснагу я черпаю.

Без неї я, мов пташка без калини,

Неначе Україна без Шевченка.

Не знатиму я щастя ні хвилини,

Як зникне мова із мого серденька.

Мов подорожній спраглими вустами

Щоденно припадай до мови джерела,

Щоби пишалась Україна нами,

Щоб повсякчас вона нескорена була!

 **************************

 Бережіть її завжди і всюди,

 Енергійну, палку і живу

 Зірку ясну – мову рідненьку –

 Мені і тобі необхідну таку.

 Осяйна, веселкова, багата

 Вона крізь віки промовляє:

«Ти не зраджуй мене, не цурайся –

 На Землі  краще мене немає».

 Ерудовані станемо з нею,

 Ми підемо до нових висот,

 А духовна основа – це мова:

 Єднає людей у народ.

 Нехай ворог лютує на сході,

 Але єдина народу сім’я.

 Сонцем ясним її зігріває

    РІДНА МОВА МОЯ!