Буддійський монах спокійно повертався до
свого монастиря в горах. Аж раптом його перестрів же голодний ведмідь.
Побачивши поживу, звір понісся на ченця. Переляканий, він кинувся
тікати, та несподівано опинився над прірвою. Отже, постав перед вибором:
або кинутись у прірву, або потрапити в пащу ведмедя.
Монах кинувся у
прірву, але встиг схопитися рукою за корінь і повис у повітрі. Він
трохи оговтався зі страху і почав оцінювати своє становище. Поглянув
униз, і побачив тигра, що з відкритою пащею чекав, коли жертва упаде.
Подивився угору — там ведмідь своєю лапою силкувався досягнути його.
Глянув на корінь, чи витримає? I оторопів… Його підгризали дві мишки.
Монах ледь не зомлів. Коли ж він оговтався, то побачив недалеко від
кореня кущик духмяних суниць, що рум’яніли на сонці, поширюючи аромат.
Вони немов запрошували, щоб їх зірвати!
Монах простягнув руку, зірвав дві, підніс до уст і сказав:
— Які гарні, які солодкі, які запашні!
Немає такого безнадійного становища, в якому людина не знайшла би
причини для радості. Знайти її — це результат сили духу і гумору.
Одного понеділка якогось розбійника вели на страту. Раптом він вигукнув: “Ну, цей тиждень для мене починається дуже добре!”
Бруно Ферреро
Немає коментарів:
Дописати коментар